Авторське право в Україні: ключові аспекти та регулювання у 2026 році
1. Виникнення авторського права
1.1 Які вимоги повинні бути дотримані для виникнення авторського права на твір?
Авторське право охороняє виключно твори, створені людиною в результаті її власної творчої інтелектуальної діяльності (критерій оригінальності) та виражені в об’єктивній формі.
1.2 Чи застосовується у вашій юрисдикції відкритий чи закритий перелік творів, які можуть підлягати охороні авторським правом?
Закон України «Про авторське право і суміжні права» № 2811-IX передбачає відкритий перелік об’єктів авторського права.
1.3 До яких творів застосовується авторське право?
Авторське право, зокрема, поширюється на: літературні твори будь-якого характеру (художні, наукові, технічні тощо); усні твори (зокрема виступи, лекції, промови, проповіді); музичні твори з текстом або без тексту; твори, створені для сценічного виконання та інших постановок (драматичні й музично-драматичні твори, пантоміми, музично-світлові шоу, циркові вистави, хореографічні твори тощо); театральні постановки, сценічні адаптації літературних творів, а також адаптації нематеріальної культурної спадщини, придатні для сценічного виконання; аудіовізуальні твори; матеріали для дубляжу та субтитрування аудіовізуальних творів різними мовами; твори образотворчого мистецтва; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва, включаючи декоративне ткацтво, кераміку, різьблення, ливарне мистецтво, художнє скло, художнє кування, ювелірні вироби тощо; твори архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтні утворення; художній дизайн; похідні твори; збірники творів, збірники обробок нематеріальної культурної спадщини, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори, створені внаслідок творчої діяльності щодо добору або впорядкування змісту; ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, будівництва; комп’ютерні програми; бази даних; а також інші твори.
1.4 Чи існують твори, які виключені з-під охорони авторським правом?
Авторське право не поширюється на ідеї, технології створення або способи вираження творів, методи, теорії, принципи, процедури, процеси, системи, концепції або відкриття.
Також охорона не поширюється на: новини дня або поточну інформацію з преси; фольклор; офіційні документи, акти органів державної влади (закони, накази, постанови), їх проєкти та офіційні переклади; державні та місцеві символи, грошові знаки, розклади та графіки, скорочення; бази даних, які не є оригінальними та не підлягають охороні sui generis; а також неоригінальні фотографії.
1.5 Чи існує система реєстрації авторського права і, якщо так, який правовий ефект має така реєстрація?
Реєстрація авторського права в Україні є добровільною. Авторське право виникає з факту створення твору. Правовласник може використовувати знак охорони авторського права, що складається із символу ©, імені правовласника та року першої публікації.
Водночас державна реєстрація авторського права може слугувати доказом авторства. Для реєстрації необхідно подати заяву до Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій (IP Office) і сплатити державний збір. Після перевірки формальних вимог IP Office вносить запис про авторське право, публікує відповідну інформацію та видає свідоцтво про реєстрацію авторського права. Сам твір або достатні витяги з нього депонуються в IP Office.
У справі № 910/19775/23 Верховний Суд дійшов висновку, що визнання свідоцтва про авторське право недійсним не означає автоматично відсутність авторського права. Суд зазначив, що звернення з вимогою про визнання недійсною реєстрації об’єкта інтелектуальної власності є ефективним способом захисту у випадках, коли реєстраційна система використовується для набуття виключного права (наприклад, щодо торговельних марок), тоді як в інших випадках оскарження реєстрації не запобігає порушенню цивільних прав та інтересів і не відновлює їх.
1.6 Який строк дії охорони авторського права? Чи залежить він від виду твору?
Загальний строк охорони авторського права становить життя автора та 70 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора (або останнього зі співавторів).
Передбачено декілька винятків:
права sui generis на бази даних — 15 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком завершення створення бази даних;
права sui generis на неоригінальні об’єкти, згенеровані комп’ютерними програмами — 25 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком створення об’єкта;
суміжні права на виконання, фонограми/відеограми та мовлення — 50 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком відповідної дії.
Особисті немайнові права охороняються безстроково.
2. Право власності
2.1 Хто є первинним суб’єктом авторського права на кожен із охоронюваних творів (крім випадків, передбачених у питаннях 2.2 або 2.3)?
Первинним суб’єктом авторського права є фізична особа, яка створила твір. Авторське право належить особі, зазначеній на оригіналі твору або його примірнику (презумпція авторства).
2.2 Якщо твір створено на замовлення, як визначається належність авторських прав між автором і замовником?
За загальним правилом замовник або роботодавець набуває виключні майнові права на твір, створений на замовлення або в межах трудових відносин, з моменту його створення, якщо інше не передбачено письмово.
Водночас виключні майнові права на твір образотворчого мистецтва, створений на замовлення (за винятком програмного забезпечення як його елемента), належать автору, якщо інше не передбачено письмово. Особисті немайнові права завжди належать автору та не можуть бути відчужені.
2.3 Якщо твір згенерований комп’ютером (з використанням або без використання ШІ), хто є первинним суб’єктом права?
Суб’єктом прав sui generis є особа, яка має виключні або невиключні права на комп’ютерну програму, за допомогою якої було згенеровано відповідний об’єкт. Особисті немайнові права щодо неоригінальних об’єктів, згенерованих комп’ютерною програмою, не виникають.
2.4 Чи існує концепція спільної власності і, якщо так, які правила застосовуються до використання спільного твору?
Концепція спільної власності закріплена в Законі України «Про авторське право і суміжні права» № 2811-IX. Спільна власність виникає у разі створення твору в результаті спільної творчої діяльності авторів.
Якщо спільний твір є неподільним і якщо інше не передбачено письмово, виключні майнові права належать співавторам спільно та здійснюються за взаємною згодою. Жоден зі співавторів не має права без достатніх підстав відмовляти іншим співавторам у дозволі на оприлюднення або відтворення твору.
Якщо спільний твір є подільним (складається з самостійних частин), кожен зі співавторів може здійснювати свої виключні майнові права в повному обсязі, за умови що такі дії не завдають шкоди нормальному використанню твору та не порушують законні інтереси інших співавторів.
Кожен зі співавторів має право на захист спільного твору, зокрема в судовому порядку. Винагорода за використання спільного твору розподіляється порівну, якщо інше не погоджено авторами.
3. Використання (Exploitation)
3.1 Чи існують формальні вимоги до передачі/відчуження авторських прав?
Автор може передати виключні майнові права повністю або частково (з поділом за способами використання або за територіями). Будь-який договір має бути укладений у письмовій формі.
Важливо чітко визначати права, що передаються, оскільки у разі часткової передачі прав ті права, які прямо не зазначені в договорі, вважаються такими, що не передані. Крім того, договір про передачу/відчуження має стосуватися вже існуючих авторських прав; інакше такий договір вважається нікчемним.
Винагорода автора за передачу/відчуження прав має бути передбачена договором. Відповідно до законодавства України автор має право на винагороду, і таке право не може бути відмовлене або передане іншій особі.
3.2 Чи існують формальні вимоги до ліцензування авторських прав?
Ліцензійний договір має бути укладений у письмовій формі. Ліцензуванню підлягають лише існуючі права. Договір про ліцензування неіснуючих прав або особистих немайнових прав є нікчемним.
3.3 Чи існують норми, які обмежують умови ліцензії, що можуть погодити сторони (крім випадків, зазначених у питаннях 3.4–3.6)?
Ліцензійний договір повинен містити відомості про вид ліцензії, права, що надаються, способи використання, територію, строк дії ліцензії, а також розмір, порядок і строки сплати ліцензійної винагороди.
Законодавство України передбачає положення «за замовчуванням» для ліцензійних договорів, якщо певні умови прямо не погоджені сторонами:
якщо вид ліцензії (виключна, невиключна, відклична, одинична) не зазначено, ліцензія вважається невиключною;
якщо територія не визначена, вважається, що ліцензія поширюється на територію України;
якщо строк дії ліцензії не встановлено, ліцензійний договір діє до закінчення строку охорони авторського права, але не більше ніж п’ять років. Якщо жодна зі сторін письмово не повідомить іншу про намір припинити договір за шість місяців до закінчення цього п’ятирічного строку, договір вважається продовженим на невизначений строк.
Водночас важливо чітко визначати способи використання виключних майнових прав, оскільки ліцензіат має право використовувати твір лише тими способами, які прямо передбачені ліцензійним договором.
3.4 Які види об’єктів авторського права охоплюються організаціями колективного управління (будь ласка, зазначте відповідні організації)?
Організації колективного управління охоплюють усі види об’єктів авторського права, зокрема музичні, аудіовізуальні, драматичні та літературні твори. В Україні діє 19 організацій колективного управління:
Громадська спілка «Українська ліга авторських і суміжних прав»;
Спілка громадських об’єднань «Асоціація з управління аудіовізуальними правами “АРМА-Україна”»;
Громадська спілка «Українська ліга музичних прав»;
Громадська спілка «Українське товариство авторів музики і театру»;
Громадська спілка «Український музичний альянс»;
Громадська організація «Українська агенція з авторських і суміжних прав»;
Українська громадська організація «Всеукраїнське агентство авторських прав»;
ГО «Організація колективного управління “Оберіг”»;
Українська громадська організація «КІНО»;
Українська громадська організація «Всеукраїнська ліга авторів»;
Громадська спілка «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав»;
Громадська організація «Автори і композитори України»;
Громадська спілка «Українська агенція з авторських і суміжних прав»;
Громадська організація «Спільнота авторів України»;
Громадська організація «Союз правовласників України»;
Громадська спілка «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами»;
Громадська спілка «Автори і видавці музики»;
Громадська спілка «Автори і видавці»;
ГО «СПІЛКА УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ ТА АВТОРІВ».
3.5 Яким чином регулюється діяльність організацій колективного управління?
Основні положення щодо діяльності організацій колективного управління визначені Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» № 2415-VIII. Організація колективного управління є неприбутковою організацією та не має права здійснювати комерційну діяльність.
Юридична особа, яка має намір здійснювати діяльність як організація колективного управління, повинна подати заяву до Міністерства економіки України для реєстрації як організації колективного управління. Після реєстрації Міністерство економіки України вносить таку організацію до Реєстру організацій колективного управління.
Міністерство економіки України здійснює нагляд за діяльністю організацій колективного управління шляхом отримання інформації та проведення позапланових перевірок з метою забезпечення державного контролю.
3.6 З яких підстав можуть бути оскаржені умови ліцензування, запропоновані організацією колективного управління?
Правовласники мають право обирати організацію колективного управління та визначати, які саме права і щодо яких творів вони передають таким організаціям, за винятком обов’язкового колективного управління. Правовласник зберігає право відкликати свої виключні майнові права (право відмови, opt-out) з обраної організації колективного управління та з розширеного колективного управління.
Умови ліцензування також можуть бути оскаржені у разі порушення принципів діяльності організацій колективного управління, а саме принципів справедливості, обґрунтованості та прозорості.
4. Права правовласників
4.1 Які дії щодо твору, що охороняється авторським правом, можуть бути обмежені правовласником?
Правовласник має виключне право дозволяти або забороняти іншим особам використання твору, що охороняється авторським правом, зокрема: відтворення (копіювання); включення до складених або інших творів; розповсюдження та імпорт примірників творів; прокат або надання у позику примірників творів; публічне виконання, представлення, показ, повідомлення, надання доступу до твору публіці та інші способи доведення до загального відома; переклад; переробку, зміну, аранжування або адаптацію творів.
4.2 Чи існують суміжні з авторським правом права, зокрема особисті немайнові права, і якщо так, що вони охороняють та чи можуть бути відчужені?
Особисті немайнові права включають право авторства, право на ім’я автора, право на псевдонім, право на недоторканність твору, а також право на надання твору назви або залишення його без назви. Особисті немайнові права є невідчужуваними.
4.3 Чи існують обставини, за яких правовласник не може обмежити подальше розпорядження творами, які були введені в обіг за його згодою?
Якщо примірники твору були правомірно введені в обіг і продані на території України, їх подальше відчуження допускається без згоди правовласника та без виплати винагороди (вичерпання прав).
Це положення не застосовується до творів образотворчого мистецтва. Автори творів образотворчого мистецтва мають право на отримання відсотка від ціни кожного перепродажу оригіналу твору відповідно до права слідування (droit de suite).
5.2 Окрім правовласника, чи може хтось інший подавати позов про порушення авторського права на твір?
Виключні ліцензіати або особи, які мають право на отримання частки авторської винагороди, можуть здійснювати захист авторського права для охорони своїх прав та/або в межах договору з правовласниками, забезпечуючи захист від незаконних порушень з боку третіх осіб.
Організації колективного управління мають право ініціювати провадження відповідно до доручень правовласників.
Суб’єкти прав sui generis також мають право на захист своїх прав.
5.3 Чи може бути подано позов проти «вторинних» порушників поряд із первинними порушниками і, якщо так, на якій підставі може наставати відповідальність за вторинне порушення?
Вторинна відповідальність може наставати для власників вебсайтів та/або вебсторінок, а також для постачальників посередницьких послуг (Intermediary Service Providers), якщо вони не видалили контент, що порушує авторське право, після отримання повідомлення про порушення (takedown notice) від правовласника.
У випадках, коли складно ідентифікувати власника вебсайту або вебсторінки, або якщо власник вебсайту не виконав вимоги повідомлення про видалення, заявник має право звернутися безпосередньо до постачальника посередницьких послуг щодо видалення такого контенту.
5.4 Чи існують загальні або спеціальні винятки, які можуть використовуватися як захист у справах про порушення авторського права?
Вільне використання об’єктів авторського права допускається за певних умов і в обставинах, які не завдають шкоди іншим звичайним способам використання твору та не обмежують необґрунтовано законні інтереси правовласника.
Об’єкти авторського права можуть використовуватися без дозволу, без зазначення автора та джерела і безоплатно, якщо використання обмежується технічною експлуатацією (зокрема налаштуванням обладнання, реконструкцією або діяльністю, пов’язаною із законодавчим страхуванням), а також під час публічного виконання музичних творів у межах офіційних державних церемоній.
Об’єкти авторського права можуть використовуватися без дозволу та безоплатно, але із зазначенням автора та джерела, у таких випадках:
цитування (у тому числі переклади) з правомірно опублікованих творів з метою критики, полеміки, наукових або інформаційних цілей, із чітким позначенням меж цитування;
використання або надання інтерактивного цифрового доступу до правомірно опублікованих статей, коротких творів або уривків як ілюстрацій для навчання або наукових досліджень за умови некомерційного характеру такого використання;
репрографічне копіювання викладачами для використання в аудиторії;
цифрове використання або інтерактивний доступ для дистанційного навчання за умови захисту матеріалів від несанкціонованого доступу;
відтворення та розповсюдження в пресі раніше опублікованих газетних або журнальних статей на поточні економічні, політичні, релігійні або соціальні теми, якщо автор прямо не заборонив таке використання;
доведення творів до загального відома з метою висвітлення новин;
включення творів до каталогів творів, що експонуються на виставках, аукціонах, ярмарках або в публічних колекціях, з метою висвітлення подій, за умови некомерційного характеру таких каталогів;
використання публічних промов, звернень і доповідей;
використання правомірно опублікованих творів для створення пастишу, пародії або карикатури;
створення та використання зображень об’єктів архітектури й образотворчого мистецтва, постійно розміщених у публічних місцях (свобода панорами);
створення аудіодискрипції (тифлокоментаря) до аудіовізуальних творів;
відтворення творів в офіційних публічних реєстрах;
запис твору для короткострокового використання організаціями мовлення власними технічними засобами і для власних програм, щодо яких вони отримали право на публічне повідомлення, за умови знищення запису протягом 30 днів (якщо інше не погоджено). Такий запис може зберігатися в архівах для документальних цілей;
здійснення текстового та дата-майнінгу з правомірного джерела, включеного до або пов’язаного з науковими публікаціями, з дослідницькою метою, якщо правовласники прямо не заборонили таке використання за допомогою машиночитаних засобів, доступних в Інтернеті.
5.5 Чи доступні тимчасові або постійні судові заборони (інджанкшени)?
В Україні суди застосовують як тимчасові, так і постійні судові заборони у справах про порушення авторського права.
Правовласники можуть звернутися з заявою про застосування тимчасових заходів забезпечення позову до подання позовної заяви або на будь-якій стадії судового провадження (наприклад, щодо призупинення розповсюдження контрафактних примірників або їх продажу). Для допустимості такі заходи мають бути пов’язані з основною вимогою, але не бути ідентичними їй.
Постійна судова заборона застосовується як остаточний засіб захисту за результатами розгляду справи по суті. На підставі судового рішення суд може зобов’язати порушника припинити подальше використання твору, конфіскувати контрафактні примірники або видалити контент, що порушує авторське право, з Інтернету.
5.6 На якій підставі обчислюються збитки або передача прибутку?
У справах про порушення авторського права в Україні позивачі зазвичай звертаються за немайновими способами захисту, а не за відшкодуванням збитків. Збитки, завдані порушенням авторського права, можуть бути відшкодовані судом у разі встановлення факту порушення. Існує декілька способів обчислення:
витрати, понесені для заміни або відновлення твору (реальні збитки);
дохід, який правовласник міг би отримати за звичайних обставин (упущена вигода), зокрема у вигляді роялті, які порушник сплатив би за ліцензійним договором;
прибуток, отриманий порушником унаслідок порушення авторського права (передача прибутку);
статутна компенсація — фіксована разова компенсація в розмірі від двох до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або подвійний/потрійний розмір гіпотетичної ліцензійної винагороди.
Як правило, розмір збитків встановлюється на підставі експертного висновку.
Крім того, суд може ухвалити рішення про накладення штрафу на порушника авторського права у розмірі 10% від суми збитків, присуджених на користь позивача. Така сума перераховується до Державного бюджету України. Наприклад, у справі № 759/8347/23 суди не застосували штраф, зокрема з огляду на те, що дії відповідача були спрямовані на усунення порушення прав позивача як автора.
5.7 Якими є типові витрати на провадження у справах про порушення і скільки часу вони тривають?
Справи про порушення авторського права розглядаються як у цивільних, так і в господарських судах залежно від складу сторін.
Судовий збір за майновими вимогами (наприклад, про відшкодування збитків) обчислюється у відсотках від заявленої суми з різними ставками для юридичних осіб і фізичних осіб. Станом на сьогодні судовий збір за немайновими вимогами (наприклад, заборона використання об’єкта авторського права) становить 62 євро за одну вимогу.
Позивач також несе витрати на правничу допомогу та витрати, пов’язані зі збиранням доказів (зокрема висновок експерта з питань інтелектуальної власності зазвичай є ключовим доказом у таких справах).
Розгляд справи судом першої інстанції зазвичай триває від трьох до чотирьох місяців, а у разі апеляційного перегляду — до двох років.
5.8 Чи існує право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції і, якщо так, з яких підстав?
Відповідно до процесуального законодавства України сторони справи, а також особи, які не брали участі у справі, але чиї права, свободи або інтереси порушені судовим рішенням, мають право оскаржити рішення суду першої інстанції повністю або частково з підстав неправильного встановлення фактичних обставин або неправильного застосування норм права.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів та додатково поданих доказів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржене до Верховного Суду.
5.9 Який строк, протягом якого має бути подано позов?
В Україні позов має бути поданий протягом трьох років з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення. Строк позовної давності не застосовується до вимог про захист особистих немайнових прав.
6. Кримінальні правопорушення
6.1 Чи передбачена кримінальна відповідальність за порушення авторського права?
Кримінальний кодекс України забороняє незаконне відтворення, використання та розповсюдження об’єктів авторського права, а також інші умисні порушення авторських прав або надання фінансової підтримки такій діяльності.
6.2 Який поріг кримінальної відповідальності та які можливі санкції?
Кримінальна відповідальність за порушення авторського права в Україні настає у разі, якщо незаконне відтворення, використання та розповсюдження об’єктів авторського права або надання фінансової підтримки такій діяльності спричинили значну, велику або особливо велику шкоду. Мінімальний поріг кримінальної відповідальності становить значну шкоду в еквіваленті 660 євро.
Санкції залежать від тяжкості порушення (розмір шкоди, повторність, вчинення організованою групою тощо) і варіюються від штрафу до 1 108 євро та/або виправних робіт строком до двох років або позбавлення волі строком до шести років.
7. Поточні тенденції
7.1 Чи відбулися або очікуються суттєві законодавчі зміни чи зміни у судовій практиці?
Міністерство цифрової трансформації України активно працює над підвищенням обізнаності щодо штучного інтелекту та його відповідального використання. Міністерство вже опублікувало Рекомендації щодо окремих аспектів права інтелектуальної власності та ШІ, а також Рекомендації щодо відповідального розвитку технологічних систем зі штучним інтелектом. Хоча ці рекомендації не мають обов’язкової юридичної сили, вони свідчать про сприйняття ШІ як інноваційного інструменту, а не загрози, та містять орієнтири для творців, бізнесу й фахівців у сфері інтелектуальної власності щодо питань, пов’язаних із ШІ.
7.2 Чи існують особливо важливі питання щодо застосування та захисту авторського права у сфері цифрового контенту (наприклад, коли твір вважається доведеним до загального відома в Інтернеті, гіперпосилання, NFT або метавсесвіт тощо)?
Закон України «Про авторське право і суміжні права» № 2811-IX передбачає, що гіперпосилання та фреймінг можуть вважатися використанням об’єктів авторського права і, за відсутності дозволу, становити порушення авторського права:
якщо твір був раніше правомірно оприлюднений на вебсайті з обмеженнями доступу, а гіперпосилання та/або фреймінг дозволяють обійти такі обмеження, ці дії визнаються несанкціонованим використанням твору;
якщо гіперпосилання та/або фреймінг спрямовують до твору, який був раніше незаконно оприлюднений на вебсайті, за умови що такі гіперпосилання та/або фреймінг розміщені з метою отримання прибутку та/або з усвідомленням незаконного характеру відповідних дій.
7.3 Чи були ухвалені рішення або внесені зміни до законодавства щодо взаємодії авторського права та створення і використання систем штучного інтелекту? Зокрема, будь ласка, наведіть приклади поточних (або вже вирішених) спорів, у яких правовласники оскаржували дії розробників ШІ у зв’язку з використанням творів під час створення інструментів ШІ.
Наскільки нам відомо, на цей момент відсутні судові справи щодо порушення авторського права, пов’язані з контентом, згенерованим штучним інтелектом.