Як РФ стає токсичною для західного бізнесу: від бажання залишитися до повного розриву

16 Лютого 2023

Мова публікації: українська.

Територіальна токсичність

Компанії-резиденти ЄС після вторгнення рф в Україну по-різному реагували та оцінювали власні репутаційні бізнес-ризики продовження прямого чи опосередкованого ведення операційної діяльності на ринках рф.

Цивілізований бізнес провів гігієнічну інвентаризацію контрагентів, перебудував взаємодію зі страховими компаніями, банками, операторами логістики, юридичними радниками, бізнес-партнерами на всіх ланцюгах кооперації. Окремі глобальні компанії навпаки шукали опції «еластичного» тлумачення етичних стандартів корпоративної культури, публікували прес-релізи із заявами про псевдо-нейтралітет та неможливість виходу з ринків рф в силу значних фінансових втрат. Бізнес-кредо таких компаній зводилося до формули: «сучасний світ надто складний, а етика – оціночний інструмент аби вести бізнес виключно в позитивному ключі».

Для західних корпорацій «токсичність» контрагентів - це нова форма ВІЛ-інфекції/СНІДу що має різні форми: відкриту/закриту, ідентифікація токсичності відбувається під юридичним мікроскопом та вимагає превентивних заходів аби не інфікуватися.

Армії юридичних радників, офіцерів перманентно модифікують внутрішні комплаєнс програми компаній ЄС аби не пропустити ядовиті пілюлі у вигляді співпраці з небажаними контрагентами. Токсичність лежить в площині напівтонів, а алгоритми ідентифікації сірого контрагента вимагає дослідження ДНК останнього.

Аби зняти ці ризики в сучасних контрактах надання послуг, поставки товарів резиденти ЄС за територіальним принципом відсікають окремі держави та території, з яких та на які контрагенти в ланцюгу поставки не мають право прямо/опосередковано надавати послуги/передавати товари.

Список токсичних суб’єктів формується за принципом 2-х складових:

a. Держави, що безпосередньо потрапили під санкції ЄС.

Це фільтр «грубої» очистки, куди серед інших входять: рф (агресія проти України), Білорусь (агресія проти України), Іран (порушення ядерних програм), Куба, Північна Корея, Афганістан, Сирія. Більшість з цих держав «проявляють» себе в ООН, зокрема, на ГА ООН проти резолюції «Забезпечення засобів правового захисту та репарацій у зв’язку з агресією проти України» голосували: Білорусь, Центральноафриканська Республіка, Китай, Куба, Північна Корея, Еритрея, Ефіопія, Іран, Малі, Нікарагуа, рф, Сирія, Зімбабве.

b. Території, що перебувають під окупацією, не визнані території чи відносно яких є невизначеність.

В цю групу входять: Турецька Республіка Північного Кіпру, Абхазія, Нагірно-Карабаська Республіка, Крим, невизнанні території ДНР, ЛНР, ХНР.

Типовий дисклеймер регіонів, що є токсичними для компаній ЄС має наступний вигляд:

Belarus

Burma

Turkish Republic of Northern Cyprus

Democratic Republic of Congo

Crimea Region of Ukraine

Sudan

Self named Donetsk People’s Republic (DNR) or Luhansk People’s Republic (LNR) regions of Ukraine

Central African Republic

Russia

Zimbabwe

North Korea

Afghanistan

Venezuela

Eritrea

China

Haiti

Cuba

Lebanon

Iran

Libya

Iraq

South Sudan

Syria

Somalia

Проти Турецької Республіки Північного Кіпру та окремих інших регіонів ЄС не вводив санкцій і формально резиденти ЄС не мають юридичного обов’язку утримуватися від транзакцій з цими територіями. Проте їх маркують токсичними в силу невизначеного геополітичного статусу та ймовірних репутаційних втрат для компаній через контакти з цими регіонами.

Такий рівень обережності пояснюється не тільки високими етичними стандартами, але й досвідом західних компаній трансформації токсичності в грошовий еквівалент:

· Credit Agricole випалатив $787 млн штраф (недотримання санкцій проти Судану та Ірану).

· ZTN Kangxun сплатив OFAC $100,871 млн штраф (порушення санкційного режиму проти Ірану).

· Deutsche Bank був оштрафований на $258 млн NYDFS (транзакції в Сирії та Ірані).

· Barclays виплатив $2,5 млн штраф (транзакцій в Зімбабве).

· Siemens отримав репутаційний удар та більше 4-х років публічно пояснював органам ЄС транзакцію непрямої поставки турбін в Крим в обхід санкцій.

Overcompliance

Термін overcompliance на сленгу комплаєнс офіцерів означає, що компанії ЄС подекуди надмірно суворо, невиправдано довго проводять перевірку контрагентів та передчасно маркують їх токсичними.

Прикладом overcompliance компаній ЄС по відношенню до України є:

1. Онлайн IT сервіси.

Міжнародні сервіси, що надають онлайн-підписки до своїх додатків, як то Airbnb, в рамках overcompliance блокують всю територію України за географічним принципом оскільки електронні фільтри можуть «не відрізнити» дотичні території ДНР, ЛНР від території України, що призведе до порушення санкцій. Точний електронний класифікатор територій для мобільних додатків вимагає часових та фінансових ресурсів, тому ряд операторів приймають економрішення – повністю відсікати територію України від власних підписок.

2. Деревообробний сектор.

Члени ЄС Багатосторонньої платформи із захисту та відновлення світових лісів 29 квітня 2022 р. прийняли рекомендації, якими зафіксували 3 рівні диференціації походження деревини з України:

· З непідконтрольних територій України (Крим, ДНР, ЛНР) – заборона імпорту деревини до ЄС.

· З районів активних бойових дій (в силу неможливості відстеження трекінгу походження деревини, в тому числі радіоактивного фону) – призупинено імпорт до ЄС.

· З інших територій України – дозволено імпорт до ЄС за умови можливості операторами достовірної перевірки походження деревини.

Компанії деревообробного сектору ЄС в переважній більшості не бажають проходити експрес-курси географії України, досліджувати, які райони знаходяться поза зоною бойових дій. Для уникнення ризику імпорту деревини з непідконтрольних чи територій бойових дій у власних комплаєнс програмах повністю виключають територію України зі списку держав, з яких імпорт деревини є можливим. Внаслідок такого overcompliance українські постачальники вимушені шукати інші ринки збуту або робити демпінг ціни аби резидент ЄС купували товари групи С та прийняли ризик, якого в дійсності не існує.

Висновки

Обсяг обмежувальних заходів ЄС кратно збільшився, фокус контролю за дотриманням санкцій змістився в бік внутрішніх комплаєнс політик.
Токсичність контрагентів та територій виходить за межі санкцій ЄС, західні компанії маркують токсичні території на випередження з етичних та репутаційних мотивів. З таких регіонів не приймають не тільки нових клієнтів, але і розривають відносини з існуючими контрагентами, проти яких наразі не введено санкцій.
Overcompliance створює штучні та невиправдані перепони для українського бізнесу в площині кооперації як можливостей отримати послуги з ЄС, так і поставки товарів з України на ринок ЄС.

Юрій Горда, Радник