Ефективні рішення

09 Грудня 2021

Мова публікації: українська

Інтерв'ю для pravo.ua

«Великий бізнес глобалізується — як легальний, так і бізнес комерційного та корпоративного шахрайства, відповідно, адвокати обирають ті способи захисту, які дають клієнтам найбільш ефективний результат» підкреслює Олексій Філатов, старший партнер, керівник практики вирішення спорів AEQUO.

— Олексію Валерійовичу, ви 25 років займаєтеся питаннями вирішення спорів, з них п’ять — у державному секторі. Як ви оцінюєте поточну ситуацію в судовій системі?

— У судовій владі створено вузол проблем, які не розв’язуються. Ситуація залишається складною. Головна проблема — тривала невизначеність. Відсутність системного підходу до формування державної правової політики призводить до того, що і в самій судовій владі, і в юридичній спільноті загалом немає розуміння того, як буде розвиватися судова влада навіть у середньостроковій перспективі. Таке розуміння не проглядається і в законодавчій чи виконавчій владі.

Це стосується великої кількості пов’язаних питань — формування і діяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, реорганізації судів, суддівської винагороди та довічного утримання, призначення суддів на відкриті вакансії, заробітної плати працівників апарату тощо.

Друге — ставлення законодавчої і виконавчої влади, політичних сил до незалежності суду, коли підтримка незалежності на словах поєднується з її ігноруванням на практиці для ситуативної політичної користі. Ця проблема ускладнюється тим, що певні групи в судовій владі шкодять їй зсередини на користь своїх особистих інтересів і провокують суспільну агресію.

Третє — судова влада все ще в процесі усвідомлення свого статусу як гілки влади, рівної законодавчій і виконавчій. Без повноти цього усвідомлення про справжню незалежність важко говорити, хоча для цього є достатні конституційні і законодавчі підстави.

— Яким чином усі ці фактори впливають на практику вирішення спорів?

— Судова влада — це люди. Очевидно, що тривала невизначеність, перенавантаження, посягання на незалежність впливають на мотивацію суддів, якість рішень, строки розгляду справ, підвищують корупційні ризики, перешкоджають залученню якісних професіоналів до роботи в суді і, навпаки, провокують відтік кадрів. Усе це не може не впливати на юридичну практику.

Є і позитивні моменти — незважаючи на все, суди працюють. Є певний запас міцності, в тому числі за рахунок досягнень 2016—2017 років. Але потрібно виконувати джентльменську суспільну угоду з судовою владою — незалежність, зрозумілі перспективи і достойне фінансове забезпечення в обмін на якісне правосуддя.

Якщо ця угода не буде виконуватися, частка «поштарів» у практиці вирішення спорів буде збільшуватися.

— Чи обґрунтована критика українських судів з точки зору якості ухвалюваних рішень?

— Якість суттєво різниться навіть не від суду до суду, а від судді до судді. Є рішення, і їх немало, якими можна пишатися. Багато таких видає Верховний Суд, але не тільки. І ця якість проявляється не лише в грамотній аргументації та структуруванні правової позиції, правильному використанні практики ЄСПЛ тощо. Є приклади творчого поєднання юридичної та етичної мотивації, яке навіть викликає широкий позитивний суспільний резонанс — як у відомому рішенні про читання Марка Твена і Джека Лондона. Це — приклад найкращої комунікації судової влади із суспільством. Саме такі рішення формують суспільну довіру до суду.

Звичайно, є і протилежні приклади. Їх теж немало. Не секрет, що є судді, які якістю рішень не дуже переймаються. Але вимірювати «середню температуру по палаті» тут некоректно.

— Досить значна кількість спорів з «українським елементом» є транскордонними. Чому український бізнес досі надає перевагу іншим юрисдикціям? Чи є швидкий вихід із ситуації?

— Є питання довіри до українського суду і воно комплексне. Хоча іноді гіперболізоване, але заперечувати його існування та суттєвість неможливо. Швидкого виходу немає, є еволюційний шлях, і його треба пройти так само, які його пройшли ті країни, правові системи яких ми зараз схильні вважати зразковими.

Але питання більш широке — йдеться про довіру до держави взагалі. Питання до стабільності законодавства, безпеки, діяльності органів правопорядку тощо також впливають на бажання українського бізнесу структурувати його через іноземні юрисдикції і, врешті, до спорів за кордоном.

При цьому велика кількість транскордонних спорів не пов’язані з довірою до українського суду. Великий бізнес у всьому світі глобалізується — як легальний, так і бізнес комерційного та корпоративного шахрайства. Адвокати обирають ті способи захисту, які дають клієнтам найбільш ефективний результат. І якщо це, скажімо, Norwich Pharmacal Order, то в Україні його отримати може бути складно.

— За можливості обирати ви віддасте перевагу українському чи іноземному суду або міжнародному арбітражу?

— Залежно від предмета спору, предмета доказування, доступних способів захисту, співвідношення вірогідного результату, витрат грошей і часу тощо.

Узагалі при певній різниці у наборі необхідних знань та навичок для ведення справи в українському суді та в міжнародному арбітражі перевагу має той, хто вільно володіє обома наборами і тому вільний у виборі найкращого шляху вирішення даного конкретного спору. Це як у боксі — спортсмен матиме перевагу, якщо однаково добре працює обома руками.

— На яких категоріях спорів зосереджена практика вашої фірми?

— Якщо вимірювати обсягом часу та вартістю послуг, судова практика і міжнародний арбітраж співвідносяться приблизно як 70/30. За кількістю справ співвідношення більше на користь суду.

Переважають комерційні та корпоративні спори, у великій частині із транскордонними аспектами, але з фокусом переважно в Україні. В основному це господарські суди, хоча також суттєвою є частка адміністративних, у тому числі податкових, а також суто цивільних спорів.

У цьому році, порівняно із попереднім, суттєво збільшилася кількість спорів у сфері інтелектуальної власності, переважно щодо патентів і торгових марок.

Іноземні суди, як правило, виступають допоміжним засобом для процесів, які ведуться в Україні. Хоча є і такі спори, які по суті вирішуються за кордоном і де ми допомагаємо іноземним адвокатам, а не вони нам.

У міжнародному арбітражі досить динамічно зростає частка інвестиційних спорів, хоча й кількість спорів у комерційному арбітражі також збільшується.

— Чи є певний індустріальний фокус у вашій практиці?

— Є спори, де ми маємо більшу індустріальну експертизу, зокрема енергетика, фармацевтика, нерухомість, фінанси та банківський сектор. Але загалом практика з точки зору галузей економіки диверсифікована — жодна галузь не займає більш ніж 12—13 % у загальному обсязі роботи практики вирішення спорів у конкретному році.

— Фірма Aequo цього року повідомляла про розширення партнерського складу. Скільки нових партнерів у практиці вирішення спорів?

— Динаміка зростання практики — справді одна з причин розширення партнерства. Так, збільшення кількості спорів у сфері інтелектуальної власності зумовило появу у нас відразу двох партнерів, які спеціалізуються на спорах у цій сфері. Наталя Дрюк і Тетяна Кудрицька мають величезний досвід та знання як у власне ІВ, так і в судовому процесі.

Багато комерційних, цивільних та адміністративних спорів ведуть партнери Євген Левіцький та Олена Перцова, обидва — висококласні процесуалісти. Олена за останній рік отримала низку справді прецедентних позитивних судових рішень. Євген веде величезний обсяг проєктів і має суттєвий міжнародний фокус, у тому числі завдяки практичному досвіду, набутому в лондонських юрфірмах.

Павло Бєлоусов — не новий партнер у нашій команді — більше фокусується на міжнародному арбітражі, в тому числі як арбітр, хоча веде й українські судові процеси.

Загалом у практиці вирішення спорів зараз сім партнерів, кожен з яких фокусується на певних типах спорів і має досвід саме у цій сфері від 11 до 25 років. У частині податкових спорів також долучається Денис Лисенко, який відповідає за податкову практику в цілому.

— Що зараз є основним викликом для адвокатів, які спеціалізуються на судовому представництві?

— Як і раніше, залишатися професіоналом своєї справи.

Автори